По поводу Почаевской Лавры

[kanibolotsky]

Автор нижеследующего текста – атеист. Если бы он был греко-католиком или римо-католиком, его можно было бы обвинить в необъективности и в «перетягивании одеяла» в пользу своей конфессии. Но Вячеслав Агеев придерживается мнения, что все религии в современном мире являются злом, и в будущем мир должен стать безрелигиозным, т.е. он смотрит на проблему взаимоотношений украинских церквей со стороны. Также он считает, что если нет другого выбора, кроме как выбирать из разных видов зла, то надо выбирать наименьшее зло. По его мнению, основные украинские конфессии по уровню зла можно распределить следующим образом: самое большое зло – это РПЦ и ее украинский филиал, меньшее зло – ПЦУ, еще меньшее зло (но все равно не перестающее от этого быть злом) – это УГКЦ. Я не разделяю радикализм Вячеслава Агеева и не считаю злом любую религию вообще. Некоторые религии в некоторых ситуациях могут быть даже очень полезными. Особенно полезны те религии, которые борются против тирании, дискриминации меньшинств и несправедливости в своей собственной стране (легко «бороться со злом» в чужой стране, особенно в той, которую объявило своим врагом правительство твоей страны, но попробуй поборись со злом в своей собственной стране!). Но я считаю, что злом являются любые организованные, институционализированнные религии и религии, тесно связанные с любым государством. При этом я согласен с Агеевым, что зло тоже бывает разным, большим и меньшим, и их необходимо различать. Одно дело – это религия, связанная с нацистской Германией или с путинской эрэфией, и совсем другое дело – с современной скандинавской страной, например. Согласен я и с позицией Агеева, что когда иной выбор невозможен, надо выбирать меньшее зло, а также с его иерархией основных украинских конфессий по уровню зла в них. Так что подписываюсь под всеми его доводами в пользу передачи Почаевской Лавры именно УГКЦ, а не ПЦУ. Могу со своей стороны добавить еще несколько доводов. Первый – исторической справедливости. Почаевская Лавра исторически принадлежала УГКЦ, и именно УГКЦ отстраивала Почаевский монастырь в том виде, в котором мы его сейчас знаем. Этот монастырь был передан российской имперской синодальной церкви от УГКЦ только в конце 1831 г. в наказание за поддержку Польского восстания. Второй довод – материальной справедливости. С ПЦУ было бы достаточно и того, что ей передали Киево-Печерскую Лавру, самую крупную и самую богатую в Украине. Но и Святогорская Лавра тоже, скорее всего, именно ПЦУ в конце концов достанется, ибо иных альтернатив там просто не просматривается. Так пусть хоть одна из трех украинских лавр, принадлежавших РПЦ, перейдет к УГКЦ. Не все же лавры передавать только одной конфессии. Третий довод – разделения и партикуляции зла. Всякое зло надо постоянно уменьшать, разделять, партикулировать, не позволять ни одному малому и частному злу становиться злом глобальным, монополистическим и общегосударственным, подобным РПЦ в эрэфии. Ну а теперь сам текст Агеева https://www.facebook.com/ageyyev.vyacheslav/posts/pfbid02YTpj1Jp8scdw1ucoLMFDKC82oPWaLe6j3pLTTSm1vgWKQeaKxaNh1m5rWJie1yyJl 

Vyacheslav Ageyyev

Проблема Почаєва і планування релігійного ринку.

Почаївську лавру після звільнення від москальні тре віддати УГКЦ (греко-католикам). 

Пояснюю чому: 

після війни, поразки й маргіналізації РПЦ_В_У ми матимемо велику Православну Церкву України. Українську. З невідомим (але далеко не нульовим) рівнем корумпованості і невеличким (сподіваюся) хвостиком кацапізму і совкування. Чому? Бо всі великі православні церкви з особливими стосунками з Державою в країнах з великою православною церквою обов’язково обростають корупційними зв’язками - така вже людська природа. Ця церква буде консервативна, вона буде лізти в політику з дурними пропозиціями (наприклад, не давати лесбійкам утворювати партнерства, виступати проти декриміналізації канабісу, може навіть спробує забороняти аборти, - як католицька церква у Польщі, і точно лізтиме в школи та ВНЗ з християнською етикою та всякою псевдонауковою ахінеєю).

Православні з МП, які в неї увійдуть, принесуть, не знаю якою мірою, але обов’язково принесуть ту конспірологічну шизню і маразмування, якими МП_в_У вже давно славиться й пишається. 

З високою ймовірністю ПЦУ десь заплямується нечистоплотними контактами з брудними політиками, які захочуть здобувати політичні бали на своїй українсько-православності.

Коротше, ми матимемо великого консервативного монстра, який надується від відчуття власної правоти і внеску у Перемогу і намагатиметься розпускати свої тентаклі туди, де вони зовсім не потрібні у сучасному суспільстві, яке прагне стрімкого розвитку після війни.

І нам тре планувати далі - як зменшити вплив на політику консервативної мегацеркви, в яку увійде дофіга людей, отруєних російськими наративами. В Україні і так забагато християнського консерватизму.

Тому вже зараз треба думати про потужну християнську альтернативу. 

І тому тре не віддавати Почаїв ПЦУ і дати греко-католикам можливість зробити там свій потужний центр. 

УГКЦ сьогодні значно менша, але більш “європейська” і більш освічена ніж ПЦУ, рівень якої ще знизиться після прийняття великої кількості вірян та структур, які сьогодні в МП.

Якщо теза про більшу просунутість УГКЦ викликає неприйняття, дайте відповідь на питання:

чому УПЦ КП, а пізніше ПЦУ, попри значно більші ресурси, не створили навіть блідої тіні Українського Католицького Університету, і задовольняються навчанням богословів у Драгоманова (того самого, де квантові теології в педагогіці та розквіт плагіозаврії)?

У конкуренції з більшими православними, греко-католикам доводиться “тримати планку”.

Менші, але просунутіші греко-католики, і надалі стимулюватумь і ПЦУ тягнутися за ними. Так і відбувається зараз: просунутіші в ієрархії ПЦУ уважно стежать за УГКЦ та їхніми успіхами. 

Підсилювати цю альтернативу надалі - дуже добре.

Якщо альтернативи, з якою дружньо конкурують, немає або вона слабка, з'являється спокуса жиріти і приймати мерседеси і дорогі годинники від нечистоплотних політиків. Особливо, якщо в тебе крутиться голова від усвідомлення своєї правоти та канонічної перемоги над давнім суперником МП. 

Щодо майнового питання: ви здивуєтеся скільки майна, яким зараз користується Московський патріархат в Україні, через 5 років буде у розпорядженні ПЦУ і скільки проблем з цим майном доведеться вирішувати. 

Тому вважаю ігри в почергове користування Почаївською Лаврою ПЦУ і УГКЦ недоречними. 

Це, звичайно, красиво і демонструвало б толерантність та вміння конфесій співіснувати і домовлятися і гарно б виглядало на фоні агресивного паноптикуму, який влаштував у Почаєві Московський Патріархат, але через 5-10 років актуальність показування красивої альтернативи МП вже буде майже нульовою.

Віддати після декацапіфікації Почаїв греко-католикам – це вже зараз подумати на два кроки вперед і закласти фундамент для збалансованішого релігійного ринку. Щоб не повторювати помилку дев’яностих, коли з чотирьох храмів три по дефолту віддавали Московському Патріархату. Історичних обгрунтувань для такої передачі більш, ніж достатньо, було б розуміння процесів та політична воля для такого рішення.

Ну, й наостанок те, про що я скрізь кажу: Україні потрібно створювати умови, щоб сюди їхали люди найрізноманітніших віросповідань, культур, національностей, і щоб їм тут було комфортно жити і вести бізнес. У найближчі десятиліття з ударом глобального потепління таке поповнення демографії, а з ним і культурного, а, значить, і ідейного, різноманіття, буде для нас дуже у нагоді.